Добролюбський Андрій Олегович

Добролюбський Андрій Олегович, доктор історичних наук, професор, народився 18.04.1949 р. в м. Одеса. Закінчив історичний факультет Одеського державного університету (1971) і аспірантуру по кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків (1976).

Працював науковим співробітником Інституту археології НАН України (1976-1986); зав. сектором археології Управління культури Одеського облвиконкому, (1986-1989); керівником археологічної експедиції ЮНЕСКО-ICOM (1989-1992). З 1992 р. працює в Південноукраїнському державному педагогічному університеті, м. Одеса: доцент (1992-1995), професор (з 1995), зав. кафедрою історії України (1997-2000), професор кафедри всесвітньої історії (з 2001), зав. кафедрою всесвітньої історії ( 2009-2012), зав. кафедрою історії України (2014-2015).

Обраний професором кафедри історії України Херсонського державного університету (1997), професором кафедри історії світових цивілізацій університету «Вища антропологічна школа» (Молдова, Кишинів).

В 1981 р. захистив кандидатську дисертацію «Кочовики IX-XIV ст. на заході степового Причорномор’я» (Київ: Інститут археології НАН України), а в 1991 – докторську дисертацію «Кочовики на заході причорноморських степів в X-XVIII cт. (історико-археологічне дослідження)» (Санкт-Петербург, Інститут історії матеріальної культури РАН, 1991).

Основні напрямки досліджень: історія, археологія, краєзнавство Північного Причорномор’я, теорія та методика археології, проблеми номадизму, етнічної та соціальної історії та хронології, антична археологія, археологія "свіжих пам’яток", філософія історії, культурна антропологія, історико-археологічні дослідження Одеси, Херсона, Ізмаїла тощо.

Автор понад 200 наукових статей та 12 книг.

50 років археологічної роботи в Україні, Молдові, Середній Азії, Північному Кавказі тощо; спеціаліст по розкопкам курганів, пам’яток античного часу та середньовіччя, сучасних міст Причорномор’я. Керівник археологічних експедицій: Чуфут-Кале (Бахчисарай, Крим), Ізмаїльська фортеця, Зільга (Осетія) по програмі ЮНЕСКО "Великий Шовковий Шлях". Керівник археологічних розкопок в Одесі та Херсоні (1995-2006).

Викладач курсів: «Історія України», «Філософія історії», «Археологія України», «Етнографія України», «Етнологія», «Історичне краєзнавство», «Народознавство», «Історія середніх віків», «Історико-культурна антропологія», «Етологія людини», спецкурсів по етнокультурній історії Південної України.

Голова Чорноморської Асоціації археологів та аматорів старожитності, м. Одеса. Почесний доктор Ерджійського університету (м. Кайсері, Туреччина, 1991). Занесений до Dictionary of International Biography. Who`s Who of Intellectuals. - 11-th Edition. - Cambridge, 1994. За значний особистий внесок в розвиток науки нагороджений «Почесною грамотою» Одеської обласної державної адміністрації (1998). Відмінник освіти України (1999), академік АН Вищої школи України (2005). Нагороджений Почесним заком «За наукові досягнення» Міністерства освіти і науки України (2009) і «Почесною грамотою» Одеської міської ради за «значний особистий внесок у справу збереження історичної культурної спадщини м. Одеси» (2013).

 

Вибрані праці:

  1. Курганы у села Плавни в низовьях Дуная. — Одесса: Одесский госуниверситет, 1985 (в соавторстве);

  2. Кочевники Северо-Западного Причерноморья в эпоху средневековья. — Киев: Наукова думка, 1986;

  3. Тайны причерноморских курганов. — Одесса: Маяк, 1989;

  4. Книга для чтения по истории Одесщины. С древнейших времен до начала XIX в. — Одесса, 1992 (в соавторстве);

  5. «Школа “Анналов” — новая историческая наука». — Одесса–Херсон–Москва. — 2000 (в соавторстве);

  6. Нариси історії «нової історичної науки». — Одеса–Херсон, 2001 (в соавторстве);

  7. Борисфен — Хаджибей — Одесса. Историко-археологические очерки. — Одесса–Кишинев, 2002 (в соавторстве);

  8. У колыбели Одессы. — Одесса: Optimum, 2002;

  9. Античная Одесса. — Одесса: Optimum, 2004;

  10. Семейный архив. — Одесса: Optimum, 2004 (в соавторстве);

  11. Тайны одесских курганов. — Одесса: Optimum, 2005;

  12. Предыстория Одессы. — Одесса: Optimum, 2004 (в соавторстве); 2-е изд., 2015.

  13. Подземные тайны Одессы (в соавторстве). — Одесса: Optimum, 2007;

  14. Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського. 1817–2007. Історичний поступ, сучасність, майбутнє. — Одеса: Друкарський дім, Фаворит, 2007 (в соавторстве).

  15. Кочовики південно-західної України в X-XVII століттях. – Київ-Миколаїв: Іліон, 2011 (в соавторстве).

  16. Археология Одессы. – Одесса: Optimum 2012; 2-е изд., 2014.

  17. Перстень в Богровых тонах (опыт нумизматического литературоведения). — Одесса: Всемирный клуб одесситов, 2015.

  18. Відображення схожості, подібності і аналогії філософської герменевтики в сучасному бутті // «Наукове пізнання». — № 2 (3), 2019. — Одеса, 2019. — С. 25–31.

  19. Имя дрока. – Одесса: ВКО, 2019. – 123 с.   

Захист дисертацій аспірантами:

 

С.М. Гізер «Ногайські племена на Південному заході України (кінець XV – XVII ст.». – Одеса: ОНУ, 2002.

Т.І.Сапельняк: «Улічи і тиверці в Карпато-Причорноморських землях» (друга половина ІХ – перша половина Х ст.). – Одеса: ОНУ, 2006.

С.М.Вегерчук: «Етнополітична історія населення Карпато-Причорноморських земель» (друга половина XI – перша половина XIII ст.). Одеса: ОНУ, 2006.

А. ВКрасножон: «Білгород-Дністровська фортеця в контексті етнополітичного розвитку Північно-Західного Причорномор’я у XIV-XV ст.». Чернівці: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2010.

 

Пустая синяя полоска

© 2024 Університет Ушинського
https://ee.itk.ac.id/data/
https://slot-bonanza-terpercaya.powerappsportals.com/